Ліки від старості

Нове цифрове тіло для культурної спадщини

Вiдео

Про проект

Цифрова доба відкрила неозорі можливості, і водночас кинула нові виклики як режисерам і художникам, так і архівістам та музейникам. Тепер вони мають навчитися оперувати не лише об’єктами, але й їхніми цифровими копіями, давати раду різним цифровим форматам, вести облік, зберігати і обмінюватися метаданими про свої колекції.

 

Чи залишилася остаточно позаду доба аналогового кіно, гросбухів та інвентарних карток? Як сучасні кінематографісти і художники рефлексують над переходом від аналогових форматів до цифрових? Як інкорпорують у свої роботи матеріали, зняті на VHS, 8-16-35-мм та інші аналогові носії? Які бонуси і ризики виникають у процесі тотальної діджиталізації? Як демократизація даних і оцифрування приватних аудіовізуальних матеріалів трансформує колективну пам’ять і створює нові алгоритми для самоідентифікації? Яким буде ідеальний архів майбутнього? Де поселити і як опрацювати усі ці неосяжні масиви цифрового відео й аудіо, які записуються щосекунди у світі? Про це під час дискусії говоритимуть чотири експерти та експертки, які досліджують тему архівації.

 

Владислав Піоро – український громадський діяч у царині музейної справи, голова правління ГО «Український центр розвитку музейної справи», головний редактор журналу «Музейний простір».

 

Катерина Яковленко – журналістка, публіцистка, співробітниця «Дослідницької платформи» PinchukArtCentre. Збирає і досліджує матеріали про українських художників 1980–1990-х, зокрема відео з приватних колекцій і відеоарт.

 

Олександр Маханець (Львів) – координатор «Міського медіаархіву» у Центрі міської історії. Займається розвитком проекту, поповненням, публікацією та збереженням колекцій, пов’язаних із містами Центрально-Східної Європи.

 

Анна Онуфрієнко – кінознавиця Національного центру Олександра Довженка, державного кіноархіву, кураторка проекту «VHS-days: Дні аматорського кіно», у межах якого безкоштовно оцифровувалися відео з приватних колекцій, зняті на аналогові носії.