Серед сотень коробок з адресами українських міст можна побачити пральну машину, замотану в скотч, метрові кімнатні рослини з коренями та дитячі малюнки. Це місце нагадує склад загублених речей. 

Тишу порушує голос господарки однієї з цих посилок. Вона прощається зі своїм домом у Києві та роздумує про речі, залишені там. Кожна з них має свою історію, свій спогад. Через її слова будинок наче оживає. А все згадане сповнюється відчуттями тепла та знайомості. Тим часом люди з'являються на так званому складі, щоб забрати свої частинки дому у формі посилок. Вони розглядають коробки в пошуку свого дорогоцінного майна. Декого переповнює радість, декого — сум. Поміж тим жіночий голос запитує, чи має якусь вагу втрата нажитого?