У цьому оригінальному й кумедному автопортреті, коливаючись між надією, відчаєм і душевним болем, Рогір Капперс прагне здійснити мрію, яку він мав у девʼять років, — стати відомим музикантом, який грає на скляному органі. Що це — безмежний оптимізм чи наївна імпульсивність?