додати в календардодати в календарВитоки документальної фотографії мають міцні зв’язки з оприявненням подій, місць і явищ, прихованих від суспільної уваги. Утім, світлини, що з’являлися як соціальний репортаж або антропологічна розвідка, згодом потрапляли в поле мистецтва, в музейні колекції. Іноді для того, щоб пройти цей шлях, потрібно було кілька десятиліть. Ми говоритимемо про професійний фокус фотографа Олександра Чекменьова, та, зокрема, про його серії світлин, зроблених в Овруцькій психіатричній лікарні наприкінці дев’яностих.
Чому ментальні захворювання тісно пов’язані з іншуванням укультурі та мистецтві? Чому сприйняття коливається від сакралізації до стигматизації — і спричиняє виключення, хоч до чого ми схилимося? Насамкінець, як видання та фотографи працюють з такими складними темами? Чи існує такий жанр,як соціальний портрет? Чому в цифрову добу фотографи досі працюють з плівкою — аналоговим медіумом?
модераторка події, кандидатка філологічних наук, головна редакторка онлайн-журналу «Коридор», журналістка, критикиня
Нині отримує ступінь з управління культурою в Ягеллонському університеті (Краків). Лауреатка премії Women in Arts, заснованої Українським інститутом та UN Women Ukraineв номінації «Критика, культурна журналістика та дослідження».
фотограф
Народився в Луганську на Сході України. Він розпочав кар’єру фотографа в невеликій фотостудії рідного міста: у вільний від роботи час фотографував на вулицях і в будинках людей, на яких найсильніше вплинула економічна криза після розпаду Радянського Союзу. Його роботи дозволяють зсередини і зблизька поглянути на трансформацію шахтарського регіону в дев’яностих. У 1997 році Олександр переїхав до Києва, де працює фотожурналістом.
Вибрані проєкти: виставка у Blue Sky Gallery, Портленд, США; серії «Донбас» і «Паспорт» (2016); виставка в галереї Palffy Palace, Братислава, Словаччина; серія «Донбас» (2015); виставка в галереї Clara Maria Sels, Дюссельдорф, Німеччина; серія «Божевільний світ» (2014).
