
початок за3 дні,
1 грудня о 18:00
Фільм створено з домашніх відеозаписів української родини, датованих 2002-2008 роками. Як і більшість домашніх зйомок, в центрі яких є діти, вони несуть в собі відчуття початку та перспективи. Але також, відчуття повторюваності, повсякденності, шуму часу. З чого складається наше “разом”? Які нас тримають зв’язки? Через вернакулярні відео з минулого фільм прагне говорити (часто "мовою немовлят" і дитячими загадками) про множинність, вкоріненість, про нас.
Марія Стоянова
Ігор Говенко
Сергій Кульбачний
Коли росіяни почали обстрілювати його рідний Чернігів, музикант Микита сховав під ліжко свій кларнет, і став волонтером. Благодійна діяльність допомагає Микиті підтримувати своє ментальне здоров’я під час війни. Але чи здатне бодай щось повернути в його життя музику?
Українські діти змушені згадати своє минуле, досліджуючи свій новий дім у Німеччині — колишню військову казарму Вермахту.
Інтимний портрет відстані між матірʼю та донькою, показаний з різних точок зору.
Через кілька місяців після початку безпрецедентної війни біля кордону Європейського Союзу, режисери Пьотр Павлус і Томаш Волський вирушають углиб розбомбленої країни в надії зафіксувати «нову нормальність» українського народу.
Тендітна історія дорослішання на тлі випробувань, які принесли війна та вимушена еміграція.
Фільм про стійкість родини Теличків, яка, вдруге за 8 років втративши домівку, попри все веде дитячий клуб з робототехніки до перемоги у Всесвітній олімпіаді.
Соціально-побутова трагікомедія про зіткнення світоглядів у селі Козубівка Полтавської області.
Літопис підземного «міста-укриття», облаштованого на харківській станції метро в перші 89 днів повномасштабного вторгнення.
Рідні та друзі вбитих журналіста Яна Куцяка і його нареченої Мартіни Кушнірової почали своє розслідування й кампанію з покарання злочинців. Знайдені докази допомогли висунути нові обвинувачення й наново відкрити справу проти Маріана Кочнера — одного з найбагатших бізнесменів Словаччини.
Оповідь від імені валлійського журналіста Ґарета Джонса, який уперше в західній пресі під власним іменем заявив про масовий голод в СРСР, зокрема й про Голодомор. До уривків зі спогадів, щоденників і статей Джонса долучені листування тодішнього секретаря італійського посольства в СРСР та фрагменти з радянських директив і наказів.
Режисер(к)и фільму пропонують нам переміститися до Північної Ірландії, у Белфаст. Тут є школа з незвичайним директором: він любить Елвіса і грецьких філософів, а ще вірить, що освіта допоможе зупинити майбутні конфлікти в столиці.
Десь у Карпатах між Україною, Словаччиною та Польщею лежить село Стужиця. Українською назва села означає щось на кшталт «холодне місце». Фільм розповідає історії трьох жінок: фермерки Ганни, поштарки Марії та біологині Нелі. Це портрет невідомого місця посеред Європи, де люди щодня повинні вирішувати — поїхати чи залишитися.
Данська режисерка Леа Ґлоб впродовж тринадцяти років спостерігала за своєю героїнею — художницею Аполонією Сокол. До об'єктиву її камери потрапили творчі злети й падіння Аполонії та її стосунки з Оксаною Шачко, українською художницею і співзасновницею об'єднання Femen.
Фільм розповідає про переселенців/-ок, які опинилися в Ужгороді та під керівництвом місцевого режисера ставлять шекспірівську трагедію.
Режисерка намагається закарбувати в часі крихку близькість братів-двійнят, які полишають безпечну оазу, певно, останнього літа дитинства.
У фільмі Маттіаса Жуло та Люсьєна Ру ми поринаємо у літо на ірландському західному узбережжі, де чоловік прагне встигнути передати ремесло вівчарства своєму онукові.