rus: live_page

У дебютному повнометражному фільмі Оксани Карпович «Не хвилюйся, двері відчиняться» ми бачимо українців у момент транзиту, очікування, паузи. Приміські електрички — місток між минулим, якого вже немає, і майбутнім, яке ще не настало.

Режисер та кінокритик Юрій Грицина й Оксана Карпович поговорять про способи знімання бідності і «простих людей», які уникають «ентомологізації» і колоніалізму в оптиці. Про те, як це — бути українською режисеркою за кордоном, і про те, як у такому статусі знімати фільм в Україні. Чи потрібно стати чужим, щоб краще розгледіти механіку й динаміку рідного?

«Не хвилюйся, двері відчиняться» фіксує реальність, непомітну для більшості, реальність, яка скоро зникне. У час кризи це надає фільму додаткових вимірів. Отож, головне питання для обговорення — що буде з електричками, Україною і всіма нами в майбутньому. Найкращий момент, щоб подумати, для чого існує кіно та в якій формі воно може продовжити своє існування.