
початок за3 дні,
1 грудня о 18:00
Молодого журналіста-розслідувача та його наречену жорстоко вбили у власному домі в Словаччині. Їхня смерть призвела до найбільших протестів у Словаччині з часів повалення комунізму. В цій історії справа несподівано повернула на інше, коли інформант «злив» колегам убитого журналіста файл із таємною справою про вбивство. Заразом йшлося й про компʼютери та зашифровані переговори ймовірного замовника вбивства — бізнесмена, тісно повʼязаного з провладною партією країни. Прочісуючи ці зашифровані повідомлення, журналіст(к)и виявляють, що країну захопили корумповані олігархи, судді та правоохоронці. На них чекає притягнення до відповідальності.
Метт Сарнецкі
Сіґне Бюрґе Сьоренсен
Анна Смороньова
Марек Поледна
Final Cut for Real OCCRP
Cinephil T: +972 3 566 4129 [email protected] www.cinephil.com
Коли росіяни почали обстрілювати його рідний Чернігів, музикант Микита сховав під ліжко свій кларнет, і став волонтером. Благодійна діяльність допомагає Микиті підтримувати своє ментальне здоров’я під час війни. Але чи здатне бодай щось повернути в його життя музику?
В основі фільму – домашні зйомки української родини. Особливу увагу сфокусовано на дітях. Через вернакулярні відео з минулого фільм рефлексує на теми часу, множинності, вкоріненості, про нас.
Українські діти змушені згадати своє минуле, досліджуючи свій новий дім у Німеччині — колишню військову казарму Вермахту.
Інтимний портрет відстані між матірʼю та донькою, показаний з різних точок зору.
Через кілька місяців після початку безпрецедентної війни біля кордону Європейського Союзу, режисери Пьотр Павлус і Томаш Волський вирушають углиб розбомбленої країни в надії зафіксувати «нову нормальність» українського народу.
Тендітна історія дорослішання на тлі випробувань, які принесли війна та вимушена еміграція.
Фільм про стійкість родини Теличків, яка, вдруге за 8 років втративши домівку, попри все веде дитячий клуб з робототехніки до перемоги у Всесвітній олімпіаді.
Соціально-побутова трагікомедія про зіткнення світоглядів у селі Козубівка Полтавської області.
Літопис підземного «міста-укриття», облаштованого на харківській станції метро в перші 89 днів повномасштабного вторгнення.
Оповідь від імені валлійського журналіста Ґарета Джонса, який уперше в західній пресі під власним іменем заявив про масовий голод в СРСР, зокрема й про Голодомор. До уривків зі спогадів, щоденників і статей Джонса долучені листування тодішнього секретаря італійського посольства в СРСР та фрагменти з радянських директив і наказів.
Режисер(к)и фільму пропонують нам переміститися до Північної Ірландії, у Белфаст. Тут є школа з незвичайним директором: він любить Елвіса і грецьких філософів, а ще вірить, що освіта допоможе зупинити майбутні конфлікти в столиці.
Десь у Карпатах між Україною, Словаччиною та Польщею лежить село Стужиця. Українською назва села означає щось на кшталт «холодне місце». Фільм розповідає історії трьох жінок: фермерки Ганни, поштарки Марії та біологині Нелі. Це портрет невідомого місця посеред Європи, де люди щодня повинні вирішувати — поїхати чи залишитися.
Данська режисерка Леа Ґлоб впродовж тринадцяти років спостерігала за своєю героїнею — художницею Аполонією Сокол. До об'єктиву її камери потрапили творчі злети й падіння Аполонії та її стосунки з Оксаною Шачко, українською художницею і співзасновницею об'єднання Femen.
Фільм розповідає про переселенців/-ок, які опинилися в Ужгороді та під керівництвом місцевого режисера ставлять шекспірівську трагедію.
Режисерка намагається закарбувати в часі крихку близькість братів-двійнят, які полишають безпечну оазу, певно, останнього літа дитинства.
У фільмі Маттіаса Жуло та Люсьєна Ру ми поринаємо у літо на ірландському західному узбережжі, де чоловік прагне встигнути передати ремесло вівчарства своєму онукові.