Чи будь-хто може стати героєм кіно? Чи можна весь світ схопити в одному кінокадрі? Режисер Павел Лозінський спостерігає зі свого балкона за людьми, що снують повз: сумні, замислені, прикуті до телефонів, молоді та старі. Сусіди, випадкові гості чи просто перехожі. Режисер звертається до них, ставить питання, розмовляє про те, як вони справляються з життям. Стоячи на цьому місці з камерою протягом більше ніж 2 років, він створив простір для діалогу — таку собі світську сповідальню, де будь-хто може зупинитися й розповісти свою історію. Герої несуть секрети та таємниці, тож на них складно дивитися стереотипно. Кожна історія — унікальна, а життя завжди перевершує уяву. «Балконне кіно» — радикальне повернення до початків кіно, коли людина тільки починала знайомитися з камерою. Може, достатньо просто зупинитися на секунду, щоб глибше пізнати себе?