«Pietà» — короткометражний документальний фільм-сповідь про матір, яка втратила сина на війні. Через її свідчення, тишу, повсякденні жести та фрагменти пам’яті вибудовується досвід втрати, який неможливо повністю осмислити чи висловити словами. Назва відсилає до класичного християнського сюжету «П’єта» — Діви Марії, яка тримає тіло Христа після розп’яття. У фільмі цей архетип переосмислюється через сучасний український контекст: мати постає як образ України — пораненої, скорботної, але незламної. «Pietà» досліджує материнську любов як форму стійкості, а пам’ять — як спосіб збереження присутності тих, кого більше немає. Особиста історія набуває універсального виміру, перетворюючись на свідчення часу, в якому горе стає частиною спільного досвіду і опору забуттю.